НОВИНИ

Пакет НЕ потрібен!

Про новий Закон, його вплив на зміну звичок та чому важливо розвивати екосвідомість розповів засновник компанії «ГрінЕра Україна» Богдан Михалусь у своїй колонці для Zaxid.net

7 червня Президент В. Зеленський підписав, прийнятий українським парламентом, Закон «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України». І це, насправді, великий крок на шляху до свідомого поводження з відходами.

Світова пластиково-пакетна історія почалася в 60-х роках минулого сторіччя в США. В Україну ж пластикова упаковка потрапила двадцятьма роками пізніше. Гадаю, міленіали ще можуть згадати торбинки-авоськи своїх бабусь чи мам, і потім — раптовий бум на пластикові пакети. Останні обійшли своїх «тканинних попередниць» у зручності: їх не треба носити завжди з собою, прати, вони не промокають, ще й коштують копійки. Перевагою стало різноманіття асортименту: від легендарного чорного «BOSS» і фіолетового «BMW», пакетів у клітиночку, в квіточку, до пакетів із зображеннями поп-зірок. Пластикові пакети використовували замість сумок, з ними ходили на роботу,  базар чи в магазин. А що вже говорити про пакети «маєчки», в яких продавали все, що потребувало такої упаковки, й що не потребувало, — в супермаркетах  ці пакети можна брати безкоштовно і по нині. 

Отак, вже тридцять років поспіль, ми щоденно бездумно набирали тоннами непотріб. Нічого не знаючи та не думаючи про те, де, як та скільки часу така кількість пластику лежатиме й розкладатиметься, а головне — з якими наслідками для довкілля.

Станом на 2021 рік у світі нараховують вже 33 країни, в яких повністю заборонене використання та обіг деяких видів пакетів з пластику. Ще 53 країни ввели часткову заборону або додаткове оподаткування на пластикові пакети. Однією з перших на наслідки масового використання пластикових пакетів звернула увагу Данія, ввівши ще у 1994 році додатковий податок для виробників пакетів з пластику. Обмеження обігу чи повна заборона використання пластикових пакетів стали загальноєвропейським трендом десять років тому. Так, у 2011 році Італія першою в ЄС повністю заборонила пластикові пакети.

В Україні ж перші кроки до зменшення продукування й використання настільки агресивної до довкілля упаковки ми робимо тільки зараз.

На сьогодні, окрім нечисельної спільноти екосвідомих людей, мало хто може уявити своє життя без пластикових пакетів. Ми просто звикли використовувати їх скрізь: як одноразову тару для транспортування харчів та одягу з магазинів, для зберігання сипучих продуктів та ще купи хатньої дріботи. Тож, прогнозую, що перехід до альтернативи пластиковим пакетам буде болючим, в першу чергу для звичайної людини. Адже бізнесу в цьому випадку нікуди буде подітися, його штрафуватимуть в разі порушення Закону. Українці ж до січня 2022 року  мають докорінно переглянути свої споживацькі звички, свою поведінку.

Все починається з того, що ми банально за 30 років розучилися свідомо ходити на закупи. Тут я маю на увазі плановано, коли наперед знаєш про шопінг, і маєш можливість взяти з собою тару для продуктів. Більшість же людей, «забігаючи» в магазин, настільки не задумується  над тим, чи потрібен їм черговий пакет, що у відповідь на запитання продавця на касі: «Пакет потрібен?», — просто киває головою. Щоб вдома, за якихось 20 хв, поповнити всім відомий «пакет з пакетами» ще одним шматком пластику.

Такі, вкоріненні роками, звички є найбільшою перепоною на шляху до реформ, адже вони формують поведінку. А будь-які суспільні покращення, своєю чергою,  майже завжди вимагають саме зміни поведінки. На жаль, поведінкові зміни — тривалий та часто затратний по ресурсах процес. Тому просто заборонити щось — недостатньо, на місце старих звичок треба прищеплювати нові. 

В ідеалі, за перехідний період, Уряд мав би провести масштабну інформаційну кампанію по всій Україні. Це мають бути прості та зрозумілі кожному меседжі про альтернативу пластику в пакуванні та транспортуванні. Аби, коли Закон вступить в дію, люди без стресу, більш органічно пристосувалися до змін.

Загалом, основа в таких змінах — це усвідомлення громадськістю проблеми та формування відповідного ставлення до неї. Свідомість — всьому голова.

Як гадаєте, скільки людей задумується над тим, куди далі прямує сміття з контейнерних баків на їхньому подвір’ї? Повірте, одиниці. У нашої людини ще змалечку єдиний принцип, пов’язаний зі сміттям, — це радянське «не сміти». Що, по суті, означає просто донеси сміття до смітника. Але для сучасного світу, з його викликами, такого ставлення замало. Сьогодення вимагає від нас осмисленого ставлення до того, що ми продукуємо в процесі життєдіяльності та до наслідків наших дій.

Тож компанія «ГрінЕра Україна», яку я очолюю, багато зусиль вкладає в навчання та просвіту, і це стосується не лише фахівців нашої компанії, яким ми даємо можливість побачити та перейняти досвід колег із Заходу, а й звичайних мешканців Львова. Так, ОСББ, з якими ми співпрацюємо, отримують усю необхідну інформацію про те, як сортувати сміття, які відходи придатні до переробки, а які — ні. Також працівники «ГрінЕра Україна» періодично проводять екоуроки для учнів львівських шкіл, де вчать молоде покоління правильно поводитися зі сміттям, пояснюють основи сортування та ідею захисту довкілля.

Для самоосвіти в питанні проблем, пов’язаних із несвідомим використанням пластикових пакетів, можу порадити перегляд американського документального фільму «Bag it», де дуже просто та наочно висвітлено масштаби вже наявних екологічних негараздів, спричинених таким ставленням та можливі альтернативи щоденному використанню пластикових пакетів. Можливо, ця стрічка надихне вас стати частиною змін вже зараз, адже головне — пам’ятати, що зміни починаються з кожного.