НОВИНИ

Надзвичайні мандрівки звичайного сміття

Якщо все, що ви знаєте про сміттєву індустрію, звучить приблизно так «головне не забути сьогодні винести сміття, бо вже не влазить у відерко», тоді цей текст точно стане вам у нагоді. Але ж якщо ви є експертом в сміттєвій галузі, або ж екологом-активістом, або навіть тим львів’янином, який пікетував міськраду та голосно кричав «Садовий, прибери сміття!», то вам точно не варто це читати. Ви й так все знаєте
Проте точно ніхто не буде сперечатися, що слова Львів і сміття в одному реченні останні роки не вживав тільки ледащий. То ж чи насправді з прибиранням сміття у Львові все так погано і «культурна столиця» України просто-таки потопає в горах сміття, яке ми просто не помічаємо?
Для того, щоб зрозуміти що відбувається зі львівським сміттям буквально від вашого відра до фінішної точки призначення, ми вирішили показати вам увесь цей шлях покроково.
Тож спочатку ви викидаєте сміття у відро, щоб потім викинути той пакет на смітник під вашим будинком. Якщо ми припускаємо, що ви входите в ті чарівні 30 % українців, які запевняють, що вони сортують сміття, то далі окремо несете хоча б три пакети до контейнеру: один зі склом, один зі вторсировиною, і один зі змішаними відходами. Як тільки ви опустили свої пакети в контейнер, то в цю ж секунду забули про сміття і пішли продукувати нове.
А далі починається найцікавіше – кожного дня о п’ятій вечора спеціально навчені люди збираються на базі компанії «GreenEra» на околиці Львова. Це справжнісінькі сміттярі – ті, хто кожної ночі чистить наше місто. З ними ми і вирушили по маршруту, аби прослідкувати, що ж далі відбувається зі сміттям. Загалом в нас є два типи машин, які збирають сміття: перша робить це за допомогою автоматизованого крану, який піднімає та висипає контейнери в машину, а друга – так звана машина з задньою загрузкою, де контейнер вручну причіпляють до механізму ззаду машини, і потім він перегортається, висипаючи сміття. Принцип роботи на них геть різний.
Якщо в першому випадку мова йде про, так би мовити, новітні технології, то в другому – найважливішим є людський фактор. Тож на новій машині встановлено декілька камер, датчики руху, автоматизована система керування краном та лазери, які визначають положення контейнера. Задля того, щоб забрати сміття, яке ви зранку викинули в той бак, машина має під’їхати впритул до контейнерів (ага, особливий привіт любителям паркуватися в неустановлених місцях), зайняти зручне положення, і потім водій, не виходячи з кабіни, керує краном, який зачіпляється за спеціальний виступ зверху контейнера, автоматично запам’ятовуючи його положення, піднімає бак, розташовуючи його прямо над кузовом, відвантажує і ставить контейнер на місце. Так ця система працює в усьому світі. Та ми ж не як всі. Тому після того, як ці розумні машини почали їздити львівськими вуличками, системо довелося трохи допрацювати, і тепер разом з водієм їздить ще й помічник, робота якого полягає в наступному: біля кожної локації він має вийти, докидати в баки ті пакети зі сміттям, які хтось обережно поставив біля напівпорожніх баків, поскидати пляшки, залишки їжі та ще купу всього, що дбайливо розклали львів’яни та гості міста зверху на контейнерах, поприбиратись майданчик навколо смітників, на який скидають всякого негабаритного непотребу цілу купу, аби це не заважало самим контейнерам, і тільки потім застрибнути назад. Так відбувається майже завжди.
Але бувають і інакші локації. Як от, до прикладу, майданчик на вулиці Федорова. В самісінькому туристичному центрі нашого міста, серед архітектурних пам’яток, кав’ярень та букіністичних магазинів. Там шість контейнерів для сміття відгороджені металевим парканом. Водій демонструє навички екстремального водіння і маневрованості, проїжджаючи на великому сміттєвозі вузькими вуличками до локації, паркується біля паркану, помічник, вистрибуючи на ходу, відкриває ворота паркану. Перед нами неймовірна картина, безхатченко активно копирсається у смітті, паралельно сортуючи його на декілька фракцій, і знаходячи якісь смаколики для себе, з’їдає їх прямо там. Сморід стоїть на пів кварталу. Безхатченко невдоволено дивиться на працівників компанії, і ледащо відходить на сусідній тротуар, забираючи з собою весь свій крам. Перед очима постає його «домівка», скинуті докупи залишки матраців, якесь ганчір’я та інший непотріб. Помічник прибирає все сміття довкола, закидаючи його в контейнери, та підмітаючи прилеглу територію. Як потім мені пояснили, імпровізовану «домівку» безхатченків не чіпають навмисне, бо буде чергова лайка. Все це займає хвилин 15-20, аж потім сміттєвоз під’їжджає до самих контейнерів, і по черзі завантажує всі змішані відходи. За вторсировиною і склом пізніше приїде окрема машина, бо то йде на сортування. Коли машина від’їжджає, то в дзеркало видно, як безхатченко повернувся на свою позицію, і розкидає навкруги розірвані кульки, які не знайшов цікавими чи корисними. Ми їдемо далі. Загалом треба об’їхати близько шістдесяти локацій лише в Галицькому районі, де встановлені новітні контейнери закритого типу.
В цей час з інших районах міста збір сміття відбувається трохи інакше. Там працюють машини, які збирають сміття з пластикових контейнерів з задньою загрузкою. Машина не має такої кількості електроніки, та й крану не має. Проте екіпаж має двох помічників. Зазвичай вони їдуть не в кабіні, а на спеціальних підніжках ззаду автівки. Там вони їздять і взимку, і влітку, аби пришвидшити процес збирання сміття. Сміттєвоз під’їжджає задом до контейнерів, зупиняється. Сміттярі зістрибують з підніжок, підкочують кожен бак до машини, причіпляють його до машини, і натискають кнопку запуску механізму, який перевертає причеплений бак. Сміття опиняються в кузові. Так повторюють з кожним контейнером, прибирають територію навколо. Зазвичай це займає від 5 до 10 хвилин. Та іноді варто затриматись довше. Кожного разу, коли контейнер підвозять до машини, його поверхнево оглядають. Бо бувало різне. Одного разу в контейнері побачили гранату, і довелося викликати саперів та поліцію, а іншого разу – п’яну жінку, яка спала на дні контейнера. Тож треба бути уважними.
Коли сміттєвоз заповнюється, то водій їде на зважувальну станцію. В середньому кожна машина – це від 12 до 15 тон сміття. А вже після зважування можна їхати на перевантажувальний майданчик. Там сміття вивантажують зі сміттєвоза. Величезний ангар, всередині якого їздить маленький трактор, наповнений сміттям. Трактор загрібає сміття і розсуває його з центру майданчика таким чином, щоб автівкам було де їздити. Сморід всередині просто неймовірний, та перебуває машина там не довше 15-20 хвилин – тракторист працює дуже швидко. Сміттєвоз порожній і знов їде на маршрут.
В цей час на в’їзді до ангару вже стоять величезні фури-підрядники, які не належать компанії, і винаймаються спеціально для дальніх рейсів. Вони приїхали завантажуватися. Той самий трактор насипає сміття в фури, аби довго не залежувалося. Після цього фура зважиться, зафіксує свою вагу, і поїде на сміттєзвалище, де на нього вже чекатимуть. Це може бути і в сусідньому місті, і на іншому боці країни. Тут вже як пощастить домовитись з самим сміттєзвалищем. Тож, подолавши немалий шлях по місту, ваше сміття вирушає у довшу мандрівку. Зазвичай водії фур мають маршрутний лист та GPS-трекер, і мають їхати точно за призначенням. Та бувають різні випадки. Не всі водії фур сумлінно виконують свою роботу, тому іноді не все сміття доїжджає до звалищ. Вже на звалищі сміття знов зважують і залишають там. На цьому мандрівка закінчується. Нажаль в Україні немає якісних сучасних полігонів для захоронення сміття, тож далі ми можемо тільки здогадуватися, що станеться зі сміттям – або ж воно залишиться гнити на сміттєзвалищі, або ж все ж таки буде захоронене належним чином без шкоди для екології.
Шлях відсортованого сміття є ще цікавішим, але про це вже іншим разом.